Важка доля козача

Небо  сумне…  в  сизо  -  сірій  пелені,
Напружиш  слух,  почуєш  стоголосся,
У  душі  розпач,  дуже    гірко  мені,
Крики  птахів…  схилилося  колосся.

І  все  летять,  над  темно-рижим  полем,
Лиш  де  –  не  –  де,  зосталось  золотаве,
І  там  димить,  земля  убита  горем,
Лежить  боєць,  під  ним  жито  кроваве.

Душа  спішить,  до  криків  тих  пташиних,
Так  хоче  волі  -  на  жаль,  не  пізнала,
Їх  не  спинить,  відчайдушних,  сміливих,
Клята  війна  -  страшна  біда  забрала.

Десь  грає  гімн  і  лине  «Пливе  кача»,
Сльоза  гірка,    стікає  по  обличчі,
Так  всім  болить….  важка  доля  козача,
Він  без  вагань,  дививсь  смерті  у  вічі.


13.07.2018р



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2019
автор: Ніна Незламна