Пишна калина квітне в саду,
всі закохались у цю красоту.
Гілки розпустила як дівчина коси,
і квітки блистять як очі дівочі.
Вітер так ніжно гілки колихає,
він свистом своїм пісні їй співає.
На вірно закохався вітер в калину,
він бачить в калині прекрасну дівчину.
Калина схилила гілки до землі,
вона потопає в своїй красоті.
Ягідки червоні прикрашають калину-
це платічко в калини у таку горишину.
Вітер закоханий у неї,що сили,
але у цих двох нема перспективи.
Вітер ламає гілки і ягодки збиває,
хай бачить калина,що силу він має.
Природна стихія і слабке деревце-
дружби між ними ніяк не буде.
Вітрові небо а дерецяті земля-
кожному різне,потрібно з життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827940
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Бабич