Я дивився у очі і ковтав її подих,
Свіжий запах волосся зависав над столом.
І сміялися очі викликаючи подив,
Плив той запах волосся, як туман над селом.
Він запав мені в душу, як медунки весною,
Де березові сльози були кращі медів.
Я сидів і дивився, любовався красою
І ні разу від неї я очей не відвів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827850
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Віталій Назарук