Зірки,
немов крізь решето,
Дивились
з неба в ніч.
Чи то не Бог сам
креше там,
Схололі
вже вогні?
У хмари
тіло вигнуте
Теж місяць
не ховав,
До ночі
встигли звикнути
Дерева
і трава.
Ген, борозною
білою
Чумацький
шлях стеливсь,
Рукою
загрубілою
Хтось малював
колись.
Дивлюсь
на світ нічний оцей –
Які ж ми
в нім дрібні!
Великі
знають всі про це,
Відкрилось
і мені.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827762
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2019
автор: Ганна Верес