Так сонце вирАзно
Повисло на вістрі… і ми -
Притихлі, принишклі, приглушені гілочки хвої.
Тут падають вниз невагомі пекельні човни.
На обертах цих
залишились ми виключно двоє.
…до відчаю рідні.
…до сьомого болю чужі.
Голодні у мандрах… засніжені, мов Джомолунгма.
…ріка, що тече крізь порожні каньйони душі,
загубиться в джунглях
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2019
автор: гостя