Мозок у відключці на добу.
Писати більше не буду - певне не моє.
Обов'язково повернуся, тільки зачекай
Хвилину, дві, а потім цілу вічність.
Сумую за літерами зрозумілих речень
Динамікою тексту відкритого вогню.
Коли сумно - п'ю м'ятний чай - постійно.
Небо гуркотом розбитого келиха
Перевертає події в частинах
як ніколи доречного чистого скла.
Скажи, коли падати, щоб не піймати.
Я трішки запізнюсь і не прийду.
Здивовані тіні кольору асфальту
Продовжують блокувати роботу громадських організацій.
Тобі чесно байдуже і нечесно прикро.
Нічого не зміниш, навіть якщо не захочеш.
Стривай, не сприймай близько до нирок - простудиш.
Зовсім скоро - через декілька днів
Десятків десятки десятками стануть пліч-о-пліч.
І знову ввімкнуть те, чого давно немає
у бутафорії твоїх галактик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827567
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: Тина Зарова