Напівтьмяно… гаснуть зорі,
Птахи - хмари мандрівниці,
У небесному просторі,
Темно - сині танцівниці.
Ясне сонце позолоту,
Ввись й по обрію малює
Темноти зрушить дрімоту,
Світлий день нам пророкує.
Нині вийду я, на ґанок
Свіжий подих, весни чари,
У рудій рясі світанок,
В лісі зникла тінь примари.
А сніг рихлий, торкне тишу,
Збудить поле ненароком,
Стіка, й булька вода в нішу,
Заясніє срібним блиском.
Ніч тікає, ген за гори,
Залишивши слід туманний,
В синяві голі діброви,
Струмків звуки, спів органний.
25.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2019
автор: Ніна Незламна