Тут у мене маленькі зморшки,
Ближче гляну - в очах є сум.
Певно, дзеркало бреше трошки,
Зріє ж стільки вагомих дум.
Мої руки у шрамах, згрубілі...
Напрацьовані у роках.
А були делікатні, білі...
Кожен пальчик гладкий по боках.
Гладжу шию, торкнусь підборідка...
Повз чола світле пасмо лягло.
Гарна жінка ще, ніби лебідка
Всі вагання, як вітром знесло.
У легені вдихнула повітря,
Геть прогнала всі думи сумні!
Я така ще, як зірка досвітня,
І чого б це збагнулось мені?
На устах спалахнула усмішка,
Став румянець на круглих щоках.
На виду, як рудесенька кішка...
І збрело казна-що у думках.
А у мене ще й постать нівроку,
Як смерека до неба тягнуся...
Чую, стукає серденько збоку.
Воно каже: «Щаслива бабуся!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА