Колись, коханий, я постарію,
Волосся сиве вітер розвіє,
Зморшки, по-трошки, прийматиме тіло,
Крізь сльози погляну на тебе несміло.
Пробач, мій коханий, я зовні не та,
Пробігли так швидко чудові літа,
Та очі прозорі, у них завжди ти,
Немає тут місця для болю, журби.
Тримаєш за руку, у ній є тепло,
Кохання із нами весь шлях наш пройшло,
Мене пригортаєш: "Маленька моя",
Хоч я вже старенька, та завжди твоя.
Ми сядемо вкупці, включаєм камін,
І спогади з фото всміхаються з стін,
Щаслива я досі, вклонюся за все
Ти завжди цілуєш, як кажу я це
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827283
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2019
автор: Galkka2