Мить

Не  такою  тепер  ти  себе  бачиш  у  дзеркалі,  як  раніше.  Не  так  почуваєшся,  як  раніше.  Думаєш  не  так,  як  раніше.  

Бо  одного  разу  те,  що  досі  зігрівало  тебе    -  

спалить.  Миттєво.

 І  ти,  все  одно,  скажеш  "дякую".  Будеш  думати,  що  так  треба,  що  так  годиться.

І  знатимеш,  що  насправді  це  не  є  правильним  вибором.  

Можливо,  вже  з  самого  початку  це  не  був  правильний  вибір.  Ти  вирішила,  що  варто  повірити  долі.  А  про  свій  розсуд  

забути.  Заблудитися.  Піддатися,  бо

так  добре.  

(зігріваєшся)  
Думаєш,  що  ніколи  і  ні  з  ким  так  добре  не  буде.  Тепло  з  тобою,  

найкраще.  

Як  шкода,  що  ти  не  знаєш:  зовсім  скоро  перетворишся

 в  попіл.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827251
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2019
автор: Рія