Мої очі накриває туман
повний смутку і чорних сліз
на мить душу заповнив дурман
Але ні... Я все ще відчуваю поріз
Він проходить через моє все серце
Розтинає на дві половини
Кров вилилась у маленьке озерце
Краплі ті як червоні зернини
Як символ самого життя
Що породжує жорстокий світ
Я так хочу почути каяття
І зізнань щирих розквіт.
Але ні жорстока тиша
скалічила мою віру
І я тиха наче сіра миша
що не знає страхові міру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827247
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2019
автор: Кобіта)