Сонячний трамвайчик, і у ньому я -
відчуття дитинства й радість від життя.
Голубіє небо весняне в вікні,
люди посміхаються, вже кінець зими.
Сонячний трамвайчик - міста світлий знак.
Дзенькіт його чути зда́леку, і так
радісно на серці, бо життя трива,
Навіть якщо тяжко зараз нам бува.
Сонячний трамвайчик всіх кудись везе.
Хтось - зайшов і вийшов, хтось - чекає ще
на свою зупинку, і не поспіша -
хто зна, може віршем думає душа...
Надто поспішаєм жити, спішимо́
щось все доробити, часу обмаль бо.
Слухати - вже рідше, бачити - також...
Спішності успішність є у багатьох.
Та насправді щастя у малому є.
Там, де час для себе, для любові, й де
є бажання - просто сісти у трамвай
сонячний, й дитинству крикнути:"Чекай!
Дай відчути знову радість просто так,
що весна, що сонце, що живу, що всяк
може посміхнутись, що хтось поруч є,
ключиком сердечним відкривати все".
Місто затихає...вечір настає,
ліхтарі вже сяють, сонце спати йде.
Сонячний трамвайчик втомлено зітха:
"Зупинка кінцева. Вранці буду я!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2019
автор: Tanita N