Зірка упала десь там за селом,
з тобою на лавці сидимо ми у двох.
І тільки кохання в душі нащій сяє,
зірки,що падуть ми знати не знаєм.
Згадай моя мила як все то було,
як на душі панувало тепло.
Ми клятву давали-удвох на віки,
за руки взялися,життя щоб пройти.
Роки ось пройшли,ми так і зробили,
клятву здержали-сімю ми створили.
Діток родили ,в коханні живем,
в коханні як в морі -у двох ми пливем.
Кохання,кохання-не зірка то з неба,
то душ наших з тобою велика потреба.
І дякую Богу,що з нами завжди,
він наше кохання скріпив на віки.
За руки узявшись,скажем в унісон-
ми так живемо і це все не сон.
Кохання наше-у двох на завжди,
літаєм з тобою як два голуби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827128
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2019
автор: Бабич