Чи піснею літа, чи подихом вітру
Вривається в серце вона
Й народжує в ньому емоцій палітру -
Ні з чим не зрівняний дурман.
Ця таїна таїн, що зветься любов'ю -
Інтрига одвічних інтриг,
Заради якої хапались за зброю,
Якій поклонялись боги...
І святість з гріхами зросталась - навічно,
На сотні нових поколінь.
Красива й бездонна, жадана, космічна
Її життєдайна глибінь...
Дарунок, для людства, прекрасний, небесний,
На землю - як благо зійшов!
Серця стануть - попелом... і не воскреснуть,
Та житиме вічно - любов.
********
... Чи піснею літа, чи подихом вітру
До когось прийдуть почуття
І знов запалає гармонія світла
У серці земного буття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2019
автор: Елена Марс