сонні піски
уздовж берегової риски
пестять-голублять хвилі,
як лагідні-милі
мамині руки,
білі
у благенькому першо-теплі
ніжаться на верболозі котики
легкість і прозорінь у талій воді,
як на душі після сповіді
міниться день перламутровим шурхотом
над Пішохідним мостом
пари́ть, як сокіл, Михайлівський храм
у пахощах мирра –
Бог ступає невидимий по гладіні Дніпра
і на поверхні води
сяють золотом босі Його сліди
28.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2019
автор: Валя Савелюк