Доню, квіточко, чічко, лелітко…
Така ладна, як ружа-потіха!
Позолочена льоском, позлітко,
ви́чепурена дзвоником-сміхом.
На щоках грає латво рум’янок,
на вустах вогких ― сонце у росах.
У зіницях ― грайливий кришталик,
ясні китиці ― в шовко́вих косах.
Цвітко, зіронько, мамина пташко,
пам’ятай про своє коріння.
Хоч як у житті було б важко,
бережи свого серця проміння.
Слухай Ангела. Він розкаже
про непізнані таємниці.
Вказівним тобі пальцем вкаже
шлях до Божої до правиці.
Розглядай свої сни в насолоду,
то є інший світ ― нетутешній.
Спозирай у рухому воду,
вона знає твій день прийдешній.
Смійся серцем, тримай добро в оці,
люби Божий світ і кохай.
Проявляй лиш хороші емоції,
а недобрі ― ліпше не знай.
В тому світі ніц не є вічно.
Ти живи, доню, так, щоб світити.
Все найкраще тримай в душі міцно
і ніколи не квапся жити.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2019
автор: Ольга Береза