Що в них такого бачать мої очі?
Чому я фільми ці дивитись хочу?
Бо Лєйля Тугутлу в центральній ролі
Нагадує мені два роки в школі...
Марина Ярославна Кіріяк.
Улюблена учителька моя.
Їй двадцять два. А ми — четвертий клас.
Вона любила неймовірно нас,
Бо мала серце ніжне і глибоке.
Наш класний керівник впродовж двох років.
Приїхала до нас з Карпат чудових
Нам викладати українську мову.
Ми всі її обожнювали тихо.
Я ті два роки тільки нею дихав.
Вона була для мене в ті часи
Утіленням найвищої краси,
Натхненням кожного мойого кроку...
Дві тисячі сімнадцятого року
Вона залишила цей світ раптово.
І ось її я ніби бачу знову
В цій дівчині, що так на неї схожа.
Від неї очі відвести не можу...
Я став вже майже літнім чоловіком.
Лєйля мені як донечка за віком.
Хай ніжність батьківська в моєму зорі
Засвічує на небі ясні зорі.
Цікаво: з цього погляду мойого
Мені так легко розуміти Бога.
Любов Творця — в нас доброти коріння.
Вона розлита скрізь в Його Творінні...
[i]26.02.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826917
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2019
автор: Петро Рух