Вже п’ятий рік…


Вже  п’ятий  рік  диявол  нас  кружляв…    
Весна,  весна  –  ти  викрала  наш  спокій
Чи  вірив  хтось,  чи  знав,  чи  уявляв,  
Що  може  бути  світ  такий  жорстокий  

Що  може  «брат»  нагострити  ножа,
Зухвало  пулі  цілячи  у  спину  
«країна  зла»  холодна  і  чужа  
Що  можеш  дати  ти  своєму  сину?

Чи  за  ідею,  хоч  один  піде,  
Як  сотні  наших  істинних  героїв  
Безлике  у  багатстві  і  бліде
Твоє  лице  –  це  кожен  з  нас  засвоїв  

Хай  через  крок  «у  завтра»  перейдемо:
Свобода,  як  ніколи,  нам  під  стать  
Будь  проклята,  невіри  діадемо  -  
Незламних  духом  рани  не  болять  

Ми  перемогу  внукам  привеземо  
Та  чи  розсудить  вчасно  нас  війна  -  
Земля,  колись  багата  чорноземом  
Змішалась  з  кров’ю  –  всьому  є  ціна…  

Вже  п’ятий  рік  зловіще  перед  сном  
Цинічний  не  стихає  звук  гармати,
Лиш  мати,  мати  –  плаче  за  вікном    
Й  реальність  відмовляється  приймати  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826834
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Тарас Слобода