Торжествує душа материнська
І кидає втома,
Коли пробує вперше
Єдина дитина крило.
Вилітає у світ,
А вона залишається вдома,
Значить те, чим жила
Стільки літ,
Відбулось…
І сльоза згарячіла
Десь із денця душі піднялася,
Затремтіла й несміло
Зросила матусі щоку…
Лиш тепер зрозуміла вона,
Що як мати в житті відбулася,
Тільки б вибрала долю
Дитина її
Не гірку.
10.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826718
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Ганна Верес