Гори високі та ліси зелені,
на них пасутся королівські олені.
А по низинах вівці розійшлися,
і дикий звір царює і літає дика птиця.
Це Закарпаття друже і цим сказано усе-
такого більш немає і не буде.
І я горжуся,що це наша земля,
і вірю,що так говорять всі-не тільки я.
Тутешні землі як казковий рай,
любує очі й душу цей срібний край.
Тут є усе що треба для життя людини-
сіль,ліси,хліб і мармурові глиби.
Такий мій край,красивий і могучий,
долини,ліси і полонинські кручі.
Це Закарпаття,це мій рідний край,
і тільки тут можна почути пісенний водограй.
Коли трембіта,скрипка і цімбали,
гірські мотиви ніжно вигравали.
А спів гоцулів-це треба почути,
це треба бачити,тут треба бути.
Повторюю я знову-це Закарпаття,
тут побувати або жити це є щастя.
Цей край навіює нас на життя,
цей край доказує-найкраще там,де народився Я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826680
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Бабич