Як би не боліло кажи, що все окей.
Світ -- це океан, ми -- моря людей,
Сотні видів квітів, ромашок і лілей,
Літнє щире світло, перетини тіней.
Кохання, наче сакура, цвітуть усі сади.
Час, то просто товща холодної води.
Доля, мовби хвилі -- несе туди-сюди.
Чому не залишаємо на березі сліди?
Комусь, неначе місто, яке собі шумить
У очі усміхається одна лише блакить.
Мені говорить тиша, моя солодка мить
Лунає її сміх -- Максим спокійно спить.
Присвячено Мандаринці
23.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826679
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Моряк