Голка. Нитка. Біле полотно

Голка.  Нитка.  Біле  полотно.
Вишиваю  долю.  Так  багато.  
Й  наче  в  полі  сіється  зерно,
І,  до  церкви  наче,  вбраний  тато.
Піт  струмками  поза  вишиття.
А  на  ньому  колоски  пшеничні.  
Жайвір  б'є  ключами,  бо  весна.
Ріже  землю  плуг  столітньо,  звично.  
Теплі  руки  в  теплу  землю  хліб
Як  дитину  в  купіль  опускають.  
А  над  полем  трав  пахучих  німб.
Що  його  вітри  у  кров  вдихають.  
Тато  сіє  хліб,  бо  вже  пора.  
Вишиваю  спогадів  думками.  
А  у  грудях  наче  дух  спира.
І  папір  весь  вишився  рядками.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826515
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Поцілована Сонцем