Голка. Нитка. Біле полотно.
Вишиваю долю. Так багато.
Й наче в полі сіється зерно,
І, до церкви наче, вбраний тато.
Піт струмками поза вишиття.
А на ньому колоски пшеничні.
Жайвір б'є ключами, бо весна.
Ріже землю плуг столітньо, звично.
Теплі руки в теплу землю хліб
Як дитину в купіль опускають.
А над полем трав пахучих німб.
Що його вітри у кров вдихають.
Тато сіє хліб, бо вже пора.
Вишиваю спогадів думками.
А у грудях наче дух спира.
І папір весь вишився рядками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826515
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Поцілована Сонцем