Давй кохана присядемо на лавочку з тобою,
давай я ніжно обніму тебе рукою.
І тихо прошепчу тобі такі слова-
тебе кохав,кохаю і кохати буду я .
Як сяють у нічному небі маленькі зірочки,
це освіщають кохання наше небесні ангели.
І на обличчі сяє ніжна посмішка твоя-
з очей стікає блискучая сльоза.
Тебе кохаю,тебе ціную як коштовний камень,
і цей камінь я хочу бачити в мої оправі.
Ти обійми мене міцно і тримай,
коханим своїм ти мене називай.
З тобою ми закохані назавжди-на віки,
і літаємо в коханні як в небі голубки.
Крила наші,це наші серця з тобою,
що хочуть бути разом і не бачать іншу долю.
Я вірю в нас,я вірю у кохання,
тому й роблю кохана я таке зізнання.
Давай у двох будемо крокувати по життю,
давай у двох,ми створимо міцну сімю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826494
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Бабич