Пишногруда дівчина повільним ходом прямувала в напрямку до зупинки, схиливши голову донизу і прискорюючись, щоб незабаритись на маршрутку, номер 22. Трохи задихавшись і вкінці побачивши вільне сидіння, Маша спокійно присіла біля вікна і втупилася у вікно. Вона була в прозорих окулярах, через які їй так подобалось дивитися на цей непередбачуваний світ. Довге сірувате пальтішко, вузькі чорні джинси, модна біла шапочка, продовгуваті білі гумовці, які були покриті блискітками різних кольорів, а за плечима виднівся досить немалий рюкзак...
Зупинка ж/д вокзал. Люди спереду салону поквапом із величезними сумками виходили з маршрутки і прямували своєю дорогою. Маша непоспішаючи, всіх пропустивши, останньою вийшла і зразу перед собою, побачила бабусю, яка продавала молоко. Немало таких бубусь там було, всі, як гноми, сиділи, закутавшись в одежі і продаючи хто що має, хто чим багатий. Перехожі недуже довірливо ставилися до такого, це було помітно по їхніх озадачених лицях і тільки ті люди, які віддавали перевагу повністю.натуральним продуктам, стояли і уважно розпитували про щось...
Зайшовши у магазин, де продавалися різні тканини і все, що потрібно для рукоділля, дівчинка виховано привіталася і вибрала собі потрібний колір, а також все, що ще було потрібно. Потім вона зайшла в аптеку, продуктовий магазин і нарешті стояла біля вікна, де купила білет на поїзд....
Пройшло небагато часу і здалеку почувся свист, шум, всі люди почали метушитися, здійнявся гамір, Маша заскочила в останній вагон і знайшовши вільне місце, присіла біля вікна, витягла свій мобільний, перевірила усі свої повідомлення і видихнувши з полегшенням, наділа навушники, такі круглі, що з'єдна звергу радугою і чуть незасипаючи під класичну мелодію і раптом біля неї сів хтось і нечайно зачепив сумку, через що Маша відкрила очі і здивувалася, побачивши давнього знайомого, який приїжджав на квартиру по сусідству, де жили його родичі...
Він її мабуть впізнав відразу, але непривітався і спочатку втупився в телефон, а потім, - Вибачте будь ласка, а в вас часом немає води попити!? Маша неподаючи ніяких емоцій, дістала воду, - О, Машка, це ти!? Я навіть тебе невпізнав, привіт, як ти там поживаєш, куди їдеш, давай, розказуй!...
Як вже вона почервоніла, як буряк і почала все розказувати, вони говорили, дуріли, сміялися, як діти і який він здався їй благордний та милий. Вони так привикли один до одного, що він поміняв свої плани і напросився в село до її бабусі і що б там небуло, але він має провести її до хати і погостювати...
Поїзд зупинився, веселі підлітки обережно вийшли на потрібному місці і уважно заглянувши один одному в очі, застидалися, поникли від того, що інші дивилися на них такими допитливими, хитрими поглядами. Хоча їм було і байдуже, вони нікого непомічали, а все поринали у різні розмови, шуткували, смішили один одного. Було таке враження, що вони нетілки що зустрілися, а взагалі разом жили ціле життя і відтепер вони були найкращими друзями, що в Маші ще такого небуло, щоб настільки легко та просто, а головне так спокійно, здружитися, як наче брат та сестра... Йому дзвонили рідні і доводилося відповідати, що в нього справи...
Ну ось, пройшовши два кілометри кам'янистої та земляної дороги, вони опинилися недалеко від Машиної хати і звичайно озабочено зупинившись, почали думати, що ж сказати бабусі Ірі. Вони вирішили пошуткувати, що зустрічаються разом і навіть планують весілля, а що, бабця ж завжди так все питає, допитується, розпитується, коли вже заміж і тут підвернулася така нагода. - Добрий день, Міша, - впевнено привітався. - Привіт бубусю, знайомся, це мій майбутній чоловік, ми заручені. О люди добрі, як бабця почервоніла, забігала, розговорилася, що ті ледве стримували сміх і тепер їм доводилося триматися за руки, якось обійматися, щоб небуло ніяких сумнівів. Настав вечір. Доробивши всю працю, бабця простелила дітям диван і дозволила дивитися старенький телевізор, а сама пішла у свою кімнату, хропіти...
Вони і самі непомітили, як закохалися і кожен своїм серцем відчував, що це доля їх звела і що вони тепер мають бути разом...
Маша була християнкою і вона розказала про свої звичаї, як правильно все має бути і як вона все бачить і розуміє. Він так уважно її слухав, згоджувався зі всім і в одну мить, став на коліна і запропонував руку та серце, а вона слізно сказала, так!...
Маша нехотіла цілувати до весілля, бо вважала, що тільки після того, як всі зіграють свято... Він і несмів таке подумати, щоб поводитися негарно. Цілу ніч вони планували, обдумували кожну деталь і все записували на папері, щоб нічого, незабути....
Зранку, як бабця проснулася і зайшла до них, вони лежали валєтом і просто спали, як вбиті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2019
автор: ПашкаPashka