(байка)
В садочку на дереві соловейко співав,
мандрівне життя своє вихваляв.
І тут внизу Хробак в землі копався,
буденною своєю працею займався.
Хробак почувши як птах небо вихваляє,
до Соловейка він грізно промовляє.
Чого кричиш,чого ти славиш висоту,
пірни у перегній і побачиш тут красу.
Я тут відпочиваю у м*ягкій землі,
мій дім моя їжа- тут все,що треба у житті.
А ти мені сонце,поля й ліси вихваляєш,
але щоб там прожити все крилами махаєш.
Хто з них правий,хто ні я зараз поясню,
але у спір заходити не хочу і не буду.
Вони праві по своєму обоє-
і той що хвалить землю і той що поля і гори.
Просто один живе в землі і це його життя,
він там родився а головне так живе його рідня.
Другий літає полями,горами й лісами,
крила його життя і жить по іншому не знає.
Частенько так в людей буває у житті,
коли нав*язуєш іншим стимули життя свої.
Коли свій погляд і думки свої іншим внушаєм,
ми як Хробак і Соловей-щоб жили всі по моєму бажаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826357
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Бабич