Часом бувало, як нічка зоріла за вікном,
Вірші писала, затамувавши в собі подих,
Їй довіряла й чомусь не боролася зі сном,
Папір і ручка - помічники, хоч в душі подив.
Де взять рішучість? Піти по стежці, що в суцвітті,
Добути скриню, де захований скарб усіх слів,
Слова пізнати, розвіяні у всьому світі,
Викласти думку, раптово почувши тиші спів.
Казки і прози…. Літаю з ними, я до неба,
Поміж хмаринок, пригріва сонячне проміння,
Ніжно торкнеться…. Відчую в цьому є потреба,
Є крок й упевненість, вітер розвіє сумління.
Дорогі друзі, спілкування знов надихає,
Ваша підтримка, плекає у мені надію,
Хтось критикує, хтось залюбки щодня читає,
Та вдячна Вам, це все щастя, радість, я говію.
Дякую Музі й Вам дорогі мої читачі,
Три роки поспіль, як попала, в цей квітучий сад,
Завжди Вам рада. Та вибачте, невдачі мені,
Й всі негаразди, хай сховає, нічний зорепад!
21.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2019
автор: Ніна Незламна