Пролітають роки, а я все працюю на пана,
Якби ж то у себе, а то де вузький Гібралтар.
Пісні тут не наші, хоч мова у них не погана,
Проте у соборах відсутній різьблений вівтар.
При згадці про дому, у крил набирається сила,
А сонце на сході зове мене знову в село.
До хати своєї, в якій ще бабуся хрестила,
В якому так любо і мило в дитинстві було.
Моя, Україно, повір, що не можу без тебе,
Тут хлопці й дівчата з сусіднього з нами села.
Не те у них небо, найкраще у світі в нас небо,
Тут серце раділо, коли матіола цвіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826330
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: СЕЛЮК