Відлуння, класики. Т. 41


Ян  Неруда  (мелодії  часів)

1*  октава  небу  Вірності

Як  повниться  моя  душа  твоїм  коханням,  мила!  
Так  Шлях  Чумацький  зорями  ніч  в  небі  полонила;  

Я  вірність  збережу  тобі  і  в  слові  сокровеннім,  
То  сила  не  моїх  чуттів  –  твоє  благословення:

Твоя  любов  моїй  душі  –  святі  дари  наяди.
Тож  що  мені  серця  жінок,  всі  чари  їх,  принади?

Нехай  земне  –  лише  скарби!  –  тих  не  манять  до  себе,  
Кого  окрилила  любов,  зачарувала  небом!  
**

2*  в  дієсловах  життя

А  смерть  –  мов  сон?  Та  я  не  хочу  спати:
З  життям  який  сон  можна  порівняти?!
Тут  дихати  сповна,  кохати,  дні  ці  пити  –  
Дай,  небо,  щедро  всім!  –  чи  не  твої  ми  діти?!
**

3*  у  світі,  з  людьми…

Чим  постану  з  праху  смерті,  з  вічності  часів?
Відродитися  б,  о  небо,  в  зелені  лісів  –  
Заховаю  душу-птаху  між  дерев  живих
Від  зла  світу,  його  кривди  та  людей  лихих…
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826329
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Касьян Благоєв