собі чужа та нічия морока,
її стежа між стін ночей та днів,
що в залишку_ іржа пустого ока
і скуті на глибинах хіть та гнів_
вінок з латаття чи чортополоху,
розп’яття, перевернуте зумисно_
зрадливі сни_ неначе протяг з льоху
забуті голоси лякають дійсність_
пусті покуття обживають тіні,
хрустять як лід завішені свічада,
прозорих свідків погляди зміїні
раз-по-раз ковзають по лезу та принадах_
тверезе зло / злам ліній на долоні,
гірка сльоза_ вже котрий раз остання_
собі чужа, у пам’яті полоні
лякає сміхом мрій порожню стайню_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826207
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2019
автор: Ки Ба 1