* * *
Його садили в пам’яті –
незримій
Й за вбитих
він моливсь
цей ліс
він зріс – із ними
у пам’яті у найглибиннішій
й коли простивсь
то їм
останні вибрав деревянії
костюми
і думи
думи...
із дум
думи!
тоді по нім
майбутні дошки
повезли
а сльози ще живі й –
текли...
І що люди могли?
Мале могли.
Поскладать на площі.
Убитих в безвікОвій прощі!
Дощі
оплачуть.
Їх на площі.
Опершися на пам’ять...
У лісу в пам’яті
ніби й немає ночі!*
20.02.2019,
пам’ять розстрілів Сотні на Майдані
* - це рядки
про задум Божий (не всім відкриється)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826172
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович