Не хочу брати, на долоню сніжинки
Знаю розтануть … Так схожі на сльозинки
Такі ж прозорі, на мить відчую холод
Душенька мерзне…Так де ж кохання солод?
Лишився спогад, краплини через пальці
Любий в костюмі, а я у вишиванці
Тут на порозі, цілунки, сніг ловили
Ясні сніжинки… Вони благословили
Дививсь у очі, шукав у них зізнання
Аж затремтіла, боялась - це кохання
На серці тепло, губи ніжно до очей
Ти не дізнався, скільки не спала ночей
Небо ясніло, погляд до сніжинок
Щоб не летіли, не ховали стежинок
Згубив дорогу…Скрізь біле - біле поле
Чом так буває, скажи ж нарешті доле
Вона мовчала, як пухкий іскристий сніг
В місячнім сяйві, так тихо припав до ніг…
Ловить не хочу, на долоні сніжинки
Тихо розтануть … Вже схожі на сльозинки
Такі ж прозорі та не відчула холод
Душа мов мертва…Так де ж кохання солод?
04.01.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2019
автор: Ніна Незламна