Пів життя я шукав чарівну валентинку,
Щоб любов вся моя розлилася на ній,
З срібла серце кував, у лютневу цю днину,
Аби тільки знайти ідеал своїх мрій.
Вперто глянець знов рвав, робив зі сотень фото,
Одне звабливе, надзвичайне, неземне!
А бачив замкнуте, магічно-дике коло,
Що вкотре всі мої потуги в друзки б`є.
Зі слів я пробував складати ту листівку,
А зверху серденько пришпилити на лист,
Благав Всевишнього, зробити весну взимку
І в день закоханих примножити мій хист!
Аби з букетом ніжним, впав вмить на коліна
І прокричав в лютневе небо: Я люблю!
Щоб ти в морозний день відчула тепло літа
Та, аж до смерті гріла душу лиш мою.
Моя любов до тебе, це взірець кохання,
А валентинка мов ікона для життя,
Чому ж на старість ці безглузді сподівання,
Згадала в день святковий втомлена душа?
Все буде так, напевно, як лиш має бути,
Тій валентинці не судилося звести,
В обійми пристрасні, розчахнуті вже руки,
Та все ж кохання мого серця тільки ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2019
автор: Ярослав Ланьо