Коли мовчать слова - говорить тиша.
...Ти чуєш, як видзвонює кришталь?
Так щирі доторки посвячений дзвонар
вклада, мов душу-зведену дзвіницю.
Передзвону сердець ... ніхто не руш!
Їм не страшні дощі в лютневу повінь...
Вітри минуть,- цей простір не неволить.
Пізнати б тільки справжню, вищу суть!
...Мовчатиму. Весна!...
Тепер говорить хай вона.
17.02.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825747
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: Іванюк Ірина