Сьогодні знову у столиці
По Інститутській вверх іду.
Свічки і фото, люди, лиця
Нагадують одну зиму
Коли палали чорні шини,
І дерев’яний щит горів.
А вітер клуби, хмари диму
Крізь крики й постріли носив.
Перед очима день лютневий
І перші вибухи гранат.
«Камаз» уже горить сталевий,
Ментівський ріже вухо мат.
У пеклі цім стояли люди
За Україну за свій дім.
Стогнали ранені повсюди
Із біллю на лиці блідім.
Швидкі носились, мов ракети.
До сцени крок, а може два.
Повсюди «Беркут» і кадети…
Боролась Ненька за життя.
Усе завмерло. Плаче «Кача»!
Виносять сотню на плечах.
Душа у небо йде козача,
Холонуть сльози на очах.
Сьогодні знову у столиці
По Інститутській вверх іду,
На фото юні зовсім лиця,
В їх пам'ять запалив свічу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825707
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Східний