Життя так швидко проминає,
Що ніхто із нас не помічає…
День за днем
Час собі іде,
Ми спішимо:
Їдем чи йдемо.
Вранці – кава,
Звечора – чай.
Спочатку привіт,
А потім – прощай.
Все непомітно так минає,
Що ніхто із нас не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Щодня – на роботу
Своє тіло несем,
Вдома – турботу
Родині даєм.
Спитають друзі:
Як справи, старий?
Весь час у напрузі,
Ще ніби живий.
Все непомітно так минає,
Що ніхто із нас не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Отак й живемо
У цій метушні:
Свята ждемо,
Рахуємо дні,
Вночі одним оком
Глянем на зорепад
І так, ненароком
Озирнемось назад.
Де все непомітно так минає,
Що ніхто із нас вже не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Так красиво сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
16.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825703
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 16.02.2019
автор: Павло Коваленко