Не пощастило

Всі  традиції  з  Європи  липнуть  наче  реп’яхи,
Чи  в  провінції  забитій,  чи  в  столиці,  де  верхи,
Тільки-но  Євро  новини  розтридзвонять  якусь  муть,
Наші  вже  її  хапають  і  своєю  визнають.

Ось  добралась  до  столиці,  і  ходжу  там  як  своя,
В  бутіках  усі  полиці  розглядаю  собі  я,
Одяглася,  як  цариця,  макіяж  та  манікюр,
Все  продумала  раніше,  наче  цяця  от-кутюр.

В  модний  клуб  примчала  швидко  на  столичному  таксі
А  коли  зайшла  у  нього,  охнули  ж  майже  усі.
Я  –  вперед  іду-малюю,    стегна  пишуть  вихиляс,
Що  ж,  тепер  ви  начувайтесь  ось  «звізда»  прийшла  до  вас.

Пощастило,  не  те  слово,  конкуренції  нема,
Купа  мужиків  гламурних,  а  між  ними  я  сама.
Та  якась  є  тут  проблема,  буде  в  мене  нервів  тік.
Ні  один  самець-мужчина  не  погляне  у  мій  бік.

Ті  спілкуються  люб’язно,  ті  коктейль  гламурний  п’ють
Інші  парою  під  ручку  на  танцпол  уже  ідуть.
Я  ж  надіялась  на  диво,  стиль,  харизма,  епатаж,
Спокушать  мужчин  грайливо,  привести  усіх    в  кураж.

У  столиці  кавалера  я  хотіла  відшукать,
Бо  втомилася,  самотньо  день  кохання  відзначать,
Я  ж  хотіла    в  колі  мачо  бути  баронесою,
В  цей  же  час  мені  сказали:  «Ви  не  за  адресою».

В  голові  мелькнула  думка:  «Отака  скотина…»
Нічогонько  відзначала  я  День  Валентина.

16.02.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825697
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч