[i]Весна, Любов, Печаль і Радість -
Оце супутниці мої,
Тут кожна – справжня досконалість.
У кожного. Водночас, нічиї …[/i]
[b]Весна[/b]
Мене ви мабуть зачекались.
Та я ж біжу. Але трикляті каблуки …
В грязюку наче закопались.
Не сором вам, нікчемні дундуки?
[b]Любов[/b]
Не лайся, подруго, не варто.
Для тебе в мене дві руки.
З того болота вибирайся,
Одне і те ж трива віки …
[b]Печаль[/b]
Як можна стільки жартувати,
Хіба є сенс у тій весні?!
Навіть не вміючи літати,
Радіють посмішкам її …
[b]Радість[/b]
Хто ще не вміє, то навчиться,
Ще краще – просто посміхнись.
Комусь є крила, комусь крильця,
І щире гасло: не журись …
[b]Весна[/b]
Ах ці жахливі каблуки,
Візьму і взуюсь в кирзаки.
[b]Любов[/b]
Для тебе ця ганьба не гожа,
Весна вдягнутись так не може …
[b]Весна[/b]
Так, дійсно, просто уяви,
Вони на грацію чекають.
Суміш болота і трави?
Такою зовсім не впізнають …
[b]Любов[/b]
А може ти про це дарма,
Бо усмішка твоя – весна,
І руки тепло обіймають,
І очі очі вже шукають …
[b]Весна[/b]
Якщо з тобою поруч ми,
То як би нас не заховали,
Примчали б звідкись диваки,
Навіть такими б упізнали …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825600
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Дружня рука