нудилась у тіні на очах,
на скрипучих сходах ешафоту,
глибоко вкорінена в словах,
світлом роздратована істота_
вигризла до кістки першогріх,
старанно змішала пазли тями,
заповівши вітру дикий сміх,
стерла з карми тла криваві плями_
під лахміттям смоляних одеж
вирівняла з пульсу ґвалтом кроки,
виправила_ поспіхом_ та все ж_
алгоритми виходу за окіл_
дзеркало криве розбила вщент,
розгубила спогади > на ліпше,
вирекла сумнівний аргумент
і відлунням щезла в мертвій тиші_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825499
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2019
автор: Ки Ба 1