Чи є межа твоєї ніжності?
Та ні ж, нема.
Як я не п[b]о[/b]мічав:
Обурений моєю безрозсудністю,
Вітер про щось мені так голосно мовчав.
Ми не здавалися безбарвності,
Ми завдяки своїй несхожості,
Були собою, ми такими є.
Ти дала фарби своєї справжності,
і [b]я[/b] намалював.
Немає й краплі в нас байдужості,
Несхожість стала наша схожістю.
Свою і осінь, і весну тобі віддав.
Оця, що є між нами, вийнята з мовчазності.
А я її назвав …
Стоїть між нами, посміхається
І гріється від нашого тепла.
Що тут насправді відбувається?!
Де ж ти раніше ...
ось така була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2019
автор: Дружня рука