Ряд за рядочком вервечка із літер
Десь ненавмисне мене повела.
Йду бездоріжжям, прилащую вітер,
Мовчки й до міста небавом дійшла.
Вогники всюди моргають слухняно,
А доокола й живої душі.
Дихати легко, привільно, весняно,
Низки рядочків складаю в вірші.
Вмить завихрилося видиво вітром,
І понесло у безмежжя вогні.
Ніяк творити, бо щезнуло світло,
Я десь потрапила. Лячно мені.
Мабуть душа про біду сповістила,
Образ знайомий явився очам.
Крила уява свої розпустила,
Поглядом ніжно торкнулась плеча.
Ніби стою в старовинній фортеці,
Стіл для паперів, пергамент, перо.
Щойно відчула себе у безпеці,
Образ знайомий усівся на трон.
Голос до мене прорік із нікуди,
Від несподіванки вклякла на мить.
«Знаєш, тобі не минути спокути,
Біль, що роз'ятрює, не відщемить.
Всі хвилювання пора вколисати,
Я посприяю, вір, слово держу.
Будеш тепер біля мене писати,
Правильний напрям життя покажу»…
«Що тобі знати про муки і болі,
Вчинкам усяким є справжня ціна.
Без аргументу слова твої голі,
А особливо, коли йде війна.
Якось відмучу роки наодинці,
Чесно живу, не розмінний товар».
Він подає на тарелі червінці,
Я вибиваю рукою сей дар.
Дзвінко розсипались долі монети,
Втім, якось дивно складають мотив.
Я прокидаюся. Де, я і де,.. ти?
Постіль… будильник… і смак самоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825323
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.02.2019
автор: Полісянка