А сніг лягав на чорне тіло
Землі, що марила теплом,
Внизу все темне, зверху - біле,
Мов шоколад із молоком.
І знов серця морозить лютий,
Червоний ніс і пальці - лід,
Хоч сам від холоду зігнутий -
Він замітає сонця слід.
А десь у сніжному прошарку
У фіміамі квітка спить,
І крізь маленьку білу шпарку
Душа весни до нас летить...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825314
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2019
автор: Sukhovilova