Накопичилось, назбиралось,
все дратує, як в шкрабі дірка.
Незабуті старі образи
зачепилися смутком гірко.
Заважає надлишок вражень,
лопотить, як холодна злива...
Не витримує навантажень
щось всередині й трохи зліва.
Все покинути б і летіти,
он, як чайка над синім морем.
Заспокоїтись, відпочити
понад безміром неозорим.
Раптом зустріч, не знаю, звідки:
радість, усмішка і розмова.
Це мої омріяні ліки,
по краплині з кожного слова.
Заповняються порожнечі
в глибині́, всереди́ні, зліва.
Виявляються прості речі —
я це щастя в собі носила!
Таня СВІТЛА
01.2019 р.
Художник Ірина Сушельницька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2019
автор: Таня Світла