Ой, довго пряла Аріадна

Ой,  довго  пряла  Аріадна

Їй  нитку  долі  непросту,

Може,  й  була  вона  неладна,

Та…  Блиск  в  очах  ледь-ледь  притух…

Діток  було  у  неї  двоє,

Робота  клята,  нелегка,

Живою  вийшла  із  двох  воєн,

Хоча  й  лишилась  там…  рука.

Стелилась  доля  кучеряво:

Зигзаги,  впадини  густі,

Одна  рука,  та  й  та  –  корява,

Діла  й  слова  теж  не  пусті.

З  усім  справлялась,  адже  «мати»

Її  назвали  не  дарма:

Дітей  потрібно  підіймати  –

За  двох  батьків  –  вона  сама.

І  діти,  й  внуки  поважали

За  витримку  її  міцну.

Хвороби  з  бідами  кружляли,

Та  час  цю  жінку  не  зігнув.

Всіх  вивела  дітей  у  люди,

Бо  мала  волю,  щирість,  ум  –

Це  те,  що  в  інших  те  ж  розбудить.

Проникне  в  душі,  ніби  струм.

Перевалило  вже  за  сотню  –

Найстарша,  кажуть  у  селі.

В  будинки  подались  висотні

Давно  й  праправнуки  малі.

А  вона  –  поряд  із  землею,

Вдихає  запах  сивих  м’ят,

Гордиться  власною  сім’єю,

Радіє  з  успіхів  малят.

Чи  Аріадна  тоді  знала,

Який  стелила  жінці  шлях?

Скільки  всього  в  житті  пізнала!?    

Здолала  все!  Роса  в  полях

Ще  пам’ятає  її  ноги,

Радіє  сонце  їй,  зірки

Й  не  можуть  зрозуміть  одного:

Дух  мала  жінка  ця  який?
                                                                 3.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Ганна Верес