Весна красою всіх зачарувала,
Втекла й зима, а з нею і сніги…
Пісні свої веснянка відспівала,
Та до життя не меншає снаги,
Хоч все мине: й осіння позолота,
І неповторна літечка пора,
Й крило ослабне трохи від польоту,
Та свій політ вже мітить дітвора.
Як осінь відголосить журавлями,
Туманами відплаче і дощем,
Вітрами в чистім полі відгуляє,
Поселиться у серці ніжний щем
За шумом загадковим падолисту,
За килимами, що впадуть до ніг,
За мріями, що так і не збулися,
За співом у гаю, що віддзвенів..
Це з ними наші роки обнялися,
І запросили в коси перший сніг,
У вирій вже й онуки піднялися.
Життя пробігло, ніби уві сні.
І хоча тіло втома нам скувала,
Та ще живе те вічне джерело,
Що рушієм життя завжди ставало,
І завдяки якому все збулось!
18.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Ганна Верес