Куди дівається все горе,
Людська скорбота і весь біль,
Від сліз, мабу́ть, солоне море,
А від туги́ гурко́че грім...
Куди дівається нещастя,
Що ніби час полікував,
Всі катаклізми і ненастя
Природи, воєн, людських прав…
Згідно енергії закону
Ніщо так просто не бува,
Не появляється з нічого,
Без сліду також не зника.
Земні ж закони на папері,
Діяльності людської плід,
Насправді – це якась химера,
Там правди жалюгідний слід.
Вони боронять інтереси
Людей не бідних, не простих,
А тих, у кого з пельки пре вже,
Хто статки захища свої.
Там справедливості немає,
Де миром править капітал,
Нечистий щедро посипа́є,
Щоби добро в душі приспать.
Його робота мінімальна,
Купюри роблять справу всю,
А для людей випробування:
Чи справедливість, чи абсурд…
Чомусь стається так частіше,
Цього Бог точно не хотів,
Що гроші для людей цінніші
Від сили правди на землі.
Радіє, певно, нечестивий,
Що нині час його настав,
Лукаво дивиться і хтиво,
Як людство грязне у гріхах.
Але у Бога є природа,
Яку колись для нас створив,
Через вулкани і негоду
Нагадує, хто головний:
Не гроші зовсім, не багатство,
Не влада і не капітал,
А чисте небо, правди царство
Любов, повага до життя.
Законів кращих не придумать,
Ніж ті, що Бог нам дарував,
Щоб за основу брали судді,
Земний пізнали б люди рай…
Куди дівається все горе,
Людська скорбота і весь біль,
Наше життя як крапля в морі,
Що може вийти з берегів…
12.02.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2019
автор: Галя Костенко