Іду стежиною у поле,
Де пшениці неначе море.
Волошки сині заплітаю,
Ромашки у букет збираю.
Там чебреці переплелися,
Медунки медом налилися.
Пташиний спів і щебетання,
Розбудить поле на світанні.
У вальсі з вітром потанцюю,
Картину віршем намалюю.
Заслухаюсь пташиним співом,
Прошепочу:"Така щаслива."
Іду у поле вірш писати,
У ньому хочу розказати.
Про краєвиди неозорі
І про високі, дивні гори.
Про те, як трави миють роси,
Як вербам вітер чеше коси.
Як берег річка розмиває,
Туман крадеться понад краєм.
Всміхаюся віршем до сонця,
Воно у мене на долоньці.
Як я люблю красу природи,
Я ж українка, дочка роду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)