Чого вставати? Не варто так рано,
Зима надворі, хоча й сніги зійшли,
Зовсім не чути, пташиних сопрано,
Ще й на покрівлях бурульки не стекли.
Сонце сон бачить, у сірій пелюшці,
Паморозь злегка, дрімає при землі,
Ніжно занурюсь на теплій подушці,
Нехай насниться, весна - красна мені.
Часом тривога, вривається в душу,
Чомусь так довго… десь сонечко дріма,
Та я природи, закон не порушу,
Календар мовить, що в нас іще зима.
Це ж місяць лютий, поніжуся трішки,
Потім до гаю, пройдуся залюбки,
Для тітки - білки, ще маю горішки,
Дерева ж голі, за неї всі думки.
Жваву, маленьку, зненацька зустріла,
Пухнастий хвостик, весь час кидалась в бік,
Мабуть бідненька, вже давно не їла,
Здалося квола, не впевнений той біг.
Вона напевно така ж одинока,
Як я в хатині й годинник лічить час,
Хай весна тепла, прийшла б ясноока,
Принесла радість й приголубила нас.
08.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2019
автор: Ніна Незламна