Малюю словами щасливих людей,
Хоча й порожній, та повний костей.
Тримаю в руках цвіт сухих орхідей,
Це повна колода козирних мастей.
Засинаю у ванній рахувавши зірки,
Із дірявого даху витікають думки.
Вся дешева любов не зашиє дірки,
Лише мандаринка й мої цигарки.
Вночі догасає потьмянілий ліхтар,
Перехожі минають, світло, удар,
Вибух, вогонь, дим злітає до хмар,
Націлена пара ввімкнення фар.
11.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825100
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Моряк