вона носить у волоссі не квіти
а спогади епох. ці пасма
пам'ятають і падіння Карфаґену,
і каденції чорної смерті
і навіть млосні світанки
найновішої доби.
тут закарбовані
людські вади
від заздрості й аж до жаги крові
тому більшість кісок
скидаються на
гнилі водорості.
горе нам якщо
вона вирішить піти
до перукарні.
[i]12.02.2019, Київ.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825093
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: