Ця тиша буде вічно голосити
За тим що не судилось, не збулось.
Розлука душ просіється крізь сито,
Любов розквітне зернами колось.
Розлука пересіється, минеться,
Розтане, наче осені туман.
Ця тиша буде вічно біля серця,
Усі по парах, а вона – сама.
Є в тиші щось магічне, таємниче:
І страх, і відчай, спокій і тепло.
Коли тебе вона ледь-ледь покличе, -
Прилинеш радо під терпке крило.
10-12.10.2018
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825089
Рубрика: Нарис
дата надходження 12.02.2019
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська